У житті, як на довгій ниві – трудно, з народною мудрістю не посперечаєшся. А ІТ-шне життя… і поготів – PASSION, буває стрімке, захоплююче, неначе голлівудський фільм, з вкрай жорсткими моментами, а місцями навпаки рутинно-нуднувате. З Вашого дозволу, наступна частина допису буде рясно-соковито нашпигована цитатами. Помітили? О-о-о. Ми так вміємо:

Стосовно замовників:

Придумай мені таке, сам не уявляю що… Зроби то файно й дешево, не знаю як? Так, так, аби все було безвідмовним, без жодного БАГА!

Або моя 40-ка річна родичка, зітхаючи жалілась якось:

«Коли програмую – зажмурюю одне око, гм…як той «Горобець Розбійник», бо весь код пливе. Геть, на нього вже не бачу!»

Друг Сеньйор:

«Постійно морально вимучуюся… Розумієш, для сеньйорів простих задач не буває. Уяви, кожен проект – це запхати хобот слона, в одне місце бегемоту, щоби вийшов один організм, й у підсумку усе ідеально, злагоджено працювало.

    А тепер, на хвилиночку уявіть, легендарна Грейс Хоппер – працювала у сфері ІТ на повну ставку до 80 років! У мене лише одне пояснення: IT для неї стало наркотиком, у доброму розумінні, жага до знань допінгом – підживляла організм.

Для тих хто не чув досі, хто така Грейс Хоппер:

9 вересня 1947, з нутрощів одного із перших комп’ютерів Mark II був витягнутий, застрягший між контактами реле метелик, який виявився причиною збою в роботі ЕОМ. З легкої руки керівника групи програмістів цього комп’ютера, Грейс Хоппер, поняття BUG «жучка» і термін DEBUGGING (налагодження) – в сенсі «налагодження програми» з маловідомого жаргону інженерів – перейшли в розряд загальновживаних слів програмістами. Втім, знаменита «AMAZING» Грейс» далеко не тільки цим.

Ось кілька фактів, здебільшого, із Вікіпедії. Якщо Вам виявиться замало інформації, то раджу погуляти, ще там по ссилкам:
    Грейс Хоппер уроджена Грейс Брюстер Мюррей (9 грудня 1906 – 1 січня 1992) – американська вчена, випускниця першого в США жіночого коледжу Вассар, неподалік від Нью-Йорка, перша в історії Йельського університету жінка – доктор математики. Напевно, Грейс Хоппер залишилася би нікому не відомою, якби не розлучення та Друга світова війна. Натхненна піднесеним патріотичним поривом – а також пам’яттю про прадідуся Олександра Расселла, який був героєм Мексиканської війни, й дослужився на ній до звання контр-адмірала – вона поставила собі за мету вступити на службу у Військово-морський сили США.
    Одначе жінок у флот почали брати тільки з 1942 року, і то лишень в спеціалізований «Жіночий резерв», для роботи, здебільшого, в тилу – щоб компенсувати брак чоловіків, які відправлялися на фронт. Хоппер потрібен був цілий рік, щоб переконати морське начальство схвалити її кандидатуру: і за віком 36 років, і за вагою в 47 КГ (замість мінімальних 54-х) вона видавалася не дуже-то відповідною фігурою для флотської служби. Старання Грейс увінчалися успіхом в грудні 1943 року, коли вона змінила викладання в рідному коледжі на навчання у Школі мічманів в штаті Массачусетс.
    Сидіти за партою поруч з дівчатами вдвічі молодшими було не дуже натхненно, як згадувала потім Грейс Хоппер; тим не менш, навчання вона закінчила першою по успішності, і в 1944 року, отримавши звання молодшого лейтенанта, була спрямована не на фронт, як мріяла, а в обчислювальний відділ Бюро боєприпасів, під керівництво Говарда Ейкена. Він якраз тільки-но завершив під крилом Гарвардського університету, на гроші від IBM, перший американський програмований комп’ютер – Марк I. Новинка була чудом техніки 17 м в довжину і 2,5 м у висоту, важила 4,5 тонн, могла рахувати по три операції додавання і віднімання в секунду. Множення вимагало у 18 разів більше часу, тобто 6 секунд, а одна операція ділення виконувалася більше 15 секунд.

Computer Mark 1
     Хоча Грейс Хоппер була математиком, а не фізиком або інженером, як більшість інших піонерів комп’ютерної справи, вона відразу ж знайшла спільну мову з новою ЕОМ. І закохалася у машину Марка. Її першими завданнями були розрахунки балістичних таблиць для корабельних знарядь протиповітряної оборони: обчисливши математичні формули для таких таблиць, Хоппер переводила їх у інструкції для Марк I, записані в двійковій системі. Далі комп’ютер виробляв розрахунки сам, запитуючи тільки введення змінних, таких як висота цілі й відстань до неї. Так Грейс Хоппер стала одним із перших в історії програмістів. У 1946 році навіть опублікувала книгу, присвячену комп’ютерам Марк: Automatic Sequence Controlled Calculator
    Після перемоги у війні вона відмовилася повернутися в коледж Вассар на професорську посаду і залишилася в складі військово-морського резерву, продовжуючи працювати над програмами для нових ЕОМ. Чесно кажучи, в Гарварді в той час їй вже ставало затісно: колеги не розуміли і не поділяли її нової ідеї – спростити сам процес програмування до такого рівня, щоб будь-які вчені, ба навіть звичайні люди, могли працювати з комп’ютерами безпосередньо, не вдаючись до допомоги інженерів-фахівців. Тож відбувається перехід у проект розробки UNIAC в Eckert-Mauchly Computer Corporation. Ці машини були в разів 20-ть швидші за усіх «Марків», разом узятих.

Grace Hopper Uniac
    Завдання, яке поставила собі та команді Грейс Хоппер – автоматизація процесу програмування: навчити комп’ютер самостійно переводити команди в двійковий код і при необхідності звертатися до заздалегідь підготовлених «бібліотек підпрограм». Грейс збирала їх власноручно, абсорбуючи кращі розробки своїх побратимів по програмуванню. Цю роботу Хоппер виправдовувала просто –  природною лінню й небажанням щоразу болісно нагадувати «коли це вже було колись кимось зроблене». Ідея, здавалося би, плавала на поверхні, але була, безумовно, революційною для свого часу. Економія сил, засобів були абсолютно очевидні, плюс різко знижувалася ймовірність допущення випадкової помилки.
    В 1952 року – практично одночасно з отриманням чергового військового звання старшого лейтенанта, піонерка Хоппер успішно створює «Систему А-0», або «Арифметичну мову нульової версії» – перший в історії компілятор, тобто програма, котра перекладала специфікації обчислювальних підпрограм і аргументи на машинний код. Подальші розробки Хоппер та її команди привели до появи удосконалених версій, заснованих на компіляції А-1, А-2, А-3. Остання версія вже була випущена в якості комерційного продукту, отримавши найменування Arith-MATIC, MATH-MATIC  і FLOW-MATIC. Подальші розширені версії призвели до створення мови COBOL, однієї з перших високорівневих мов програмування. У ній була втілена ідея Хоппер про те, що програми краще писати на мові ближчій до людської, ніж на мові, ближчій до машинного коду (наприклад, Асемблер). COBOL (COmmon Business Oriented Language) стала найбільш поширеною мовою для бізнес-додатків у Америці, з певних економічних міркувань, залишається такою й донині у сфері обробки фінансових трансакцій.
    У 1970-ті рр. Хоппер переконала міністерство оборони США замінити великі централізовані системи мережею малих, що знаходяться в різних місцях комп’ютерів. Але будь-який користувач будь-якого комп’ютерного вузла міг отримати доступ до баз даних, що зберігалися в мережі. Вам нічого це не нагадує? Вона вперше розпочала боротьбу з так званою «кустарщиною» процесів у програмуванні, просувала стандартизацію до тестування комп’ютерних систем і компонентів, що особливо важливо було, до ранніх мов програмування, таких, як FORTRAN і COBOL. Ці тести на відповідність, привели до стандартизації мов програмування. У 1980-і рр. такі тести були схвалені Національним бюро стандартів, яке зараз відоме, як Національний інститут стандартів і технологій (NIST).
    Від 1966 до 1978 року Хоппер періодично  відправляли у відставку з Резерву Військово-морського флоту США через бюрократичну тяганину, то через вік, то через максимальні терміни перебування у лавах Військово-морських сил, допоки їй не придумали посади «довічного консультанта». Тоді Хоппер виділили окремий кабінет, який життєрадісна нещодавна пенсіонерка відразу ж прикрасила настінним годинником, що йшов у зворотній бік, і настільною коробкою для зберігання документації з шокуючим написом «персональний комп’ютер». Вона передбачала, і завжди твердила: «комп’ютери повинні бути малі!».

Кумедно, що американські політики, вищі урядовці навіть не підозрювали, яка бабуся у є них на службі. Одного разу, випадково, член Палати Представників Філіп Крейн побачив Грейс в березневому випуску програми «60 хвилин» 1983 року, після телепередачі він направив спільне прохання від Палати представників президента, нагородити Грейс Хоппер званням комодора (командуючою ескадрою). Нагороджувалася Грейс особисто тодішнім президентом Рональдом Рейганом. У 1985 ранг командуючого ескадрою перейменовано в ранг контр-адмірала.

    Але все ж таки, у вересні 1986 року, у віці 80 років найстарішого офіцера ВМС США в N-раз остаточно відправляють у відставку – як вона завжди підкреслювала, «недобровільно». На святковій церемонії у її честь, Хоппер була нагороджена «Медаллю бездоганної служби», найвищою нагородою нестройової служби МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ США.
    Після виходу в відставку Грейс Хоппер була найнята на посаду старшого консультанта корпорації Digital Equipment Corporation, де й працювала аж до смерті у віці 85 років в 1992 року.
    На одній зі злих карикатур, опублікованих в журналі New Yorker, старенька Грейс відмовлялася пройти у ворота раю до тих пір, поки апостол Петро не придбає собі власний персональний комп’ютер.
   На цій посаді вона читала різноманітні лекції про початок комп’ютерної ери, про свою кар’єру і про зусилля, які розробники комп’ютерів можуть зробити, щоб спростити життя користувачам. Інколи навіть виступала на телебаченні.

Grace_hopper_teacherГрейс Хоппер вважала своїм найбільшим досягненням, виховання та спонукання молодого покоління до створення усього най-най передового і незвичайного. Завжди повторювала: «У Вас все вийде!», «Відповідайте на професійні виклики», «Пробуйте, ризикуйте, виправдатися завжди зможете!», «Адже тільки людина, а не комп’ютер, здатні ставити запитання й представляти інформацію з незвичного боку!»

    Ще з 1971 р Асоціація обчислювальної техніки присуджує нагороду імені Грейс Хоппер – для молодого (до 35 років) фахівця, який зробив значний внесок у галузь обчислювальної техніки – першим такої честі був удостоєний Дональд Кнут, автор не менш легендарної книги «Мистецтво програмування».

Related posts

Leave a Comment

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.