Дата публікації приурочена до «1 вересня — Свята Знань», тому ще ДУЖЧЕ актуальна, оскільки у БЛОГ -зі читачі різної вікової категорії.

    Думками на тему: “Вибір професії школярем” — поділилася з нами вчитель інформатики Харківської гімназії №46 В.М. Ломоносова, Катя Росоха. Пропозиція поділитися з Вами своїм досвідом переповнила Катю тривожними емоціями, як «впихнути» у контент і краще подати інфу!!? бо стільки усього, хотілося б сказати їй. Тому, якщо що не судіть строго 🙂

     У багатьох школярів та їхніх батьків, які впритул наблизилися під мандражну риску з назвою «ЗНО», виникає питання: «А що далі?». Молодь в розгубленості гарячково і напружено думає до якого ВНЗ вступати? Або не вступати… Або за кордон… Або відразу працювати… Нинішня система освіти не дає одинадцятикласникам багато варіантів вибору майбутнього. Заради спокою батьків, заради утримання соціального статусу у традиційному розумінні старшого покоління, найвірогідніше буде все-таки рішення — це нести документи до вишу.

     Деяка частина учнів підходить усвідомлено до вибору майбутньої професії. Розібравшись зі своїми бажаннями і можливостями, ясно бачать, ким хочуть бути. Вони розуміють, що в IT є програмісти різних мов програмування, тестувальники, управлінці, адміністративна ланка, дизайнери, маркетинг, люди які заробляють на просуванні в інтернеті, фрілансі й інші гілочки. Та більшість же випускників має тільки бажання в майбутньому мати таку професію, яка б приносила достатній дохід. Чим саме і як заробляти  — смутно собі уявляють…

      Ось тридцять років тому, коли я була малою всі діти мріяли стати космонавтами. Згодом в лихі дев’яності роки 20-го століття, в епоху малинових піджаків, мріяли бути «трабл шутерами», так званими «рішалами». 13 – 10 років тому, на початках моєї педагогічної кар’єри — всі діти хотіли бути депутатами, юристами, банкірами, бухгалтерами. Потім була короткочасна масова тенденція архітекторів та дизайнерів. А зараз усі мріють стати програмістами!

     Програміст, IT -шник, стартапер — усе одно! Сфера для багатьох школярів та їхніх батьків не зовсім зрозуміла, але однозначно модна. Очима сучасного підлітка — це все «чуваки», типу Цукенберга, Джобса, Алона Маска чи творців Instagram, Whatsapp, власника Twitter тощо. Коротше чуваків, які придумали вчасно якусь, здавалося би корисну «фігню», скосили за неї кілька десятків мільйонів баксів, і тепер лежать в шезлонгу й відпочивають до кінця життя де-небудь на віллі в завжди сонячній Каліфорнії, зрідка щось тикають в ноутбуці.

     У людей виробляється асоціація, що тільки маючи трендову професію можна мати пристойні гроші. Акцент тут на слові «мати», а не «заробляти»! Масла в цей вогонь додатково підливають тревел блогери особистісного розвитку з розповідями, як то круто працювати відпочиваючи у будь-якій точці планети?!

    Ще малолітні… от тут складно передати… якби погано відчували грані життя, коли доллар був у 3 рази дешевший і відповідно зарплати в українському ІТ були на порядок нищими у еквіваленті. Старшокласники це все ж таки ще діти, вони не уявляють розкладу: “Що може бути, рано чи пізно все встане на свої місця, як в Америці — коли заробітна плата програміста вища за середню, трохи вища за вчительську, але не до порівняння скільки заробляють кваліфіковані юристи чи лікарі, а щоб заробити більше потрібно бути підприємцем у сфері IT або заробити частку у вигляді акцій у компанії на яку працюєш, і таким чином отримувати додатковий дохід!” Враховуючи усе вище сказане, дитячі думки не здатні в повній мірі осягнути… Наскільки ІТ то тяжкий хліб!!! Суть ІТ -шника — постійний саморозвиток та безперервний процес навчання аби встигнути за тенденціями. Специфіка професії вимагає постійного процесу думання, мислення, запам’ятовування, оперування значними масивами інформації, логічних структур, генерування творчості, не рідко виснажливих для організму.

     Вважаю, якщо від природи у людини такий тип мислення, що це складно — не варто себе насилувати! Вуз є всього лише продовженням школи. Немає ніякого стрибка в якості або глибині знання. На уроках інформатики дається уявлення про основні напрямки інформаційних технологій, і якщо на уроках важко програмувати лінійні алгоритми або важко розібратися з суттю тегів html, то не варто розраховувати, що в університеті все стане більш зрозуміло тільки тому, що Ви поступили на ІТ -факультет. Насправді там Вас приведуть до проміжного фінішу, дадуть диплом, і все. Ви не станете відмінним фахівцем після ВНЗ, якщо не будете постійно розвиватися паралельно навчанню: самоосвітою читаючи ІТ Книги, практикуватися он-лайн курсах, традиційних заняттях на курсах оф-лайн, спілкуватися на професійні теми із однодумцями.

     Усвідомлення правильності обраної професії часто приходить уже після вступу до ВНЗ. Через два-три роки, а часто й після закінчення ВНЗ, приходить розуміння, що банкір, далекобійник, двірник, програміст, девелопер — по-суті не професії. Це стиль життя. Тому передусім вчитися треба не професії, а стилю життя. І доводиться самому собі відповідати на головні питання: “Чи готовий ти так жити?”, “Що тобі важливо?” Один з виборів може в результаті призвести до того, що доведеться, немов заєць, гарячково перебігати від однієї роботи до іншої!

    Кінці-кінців проста арифметика: можна заробляти у житті меншими частинами (доданками), з приємністю виконувати улюблену роботу, НАЙТИ СЕБЕ, і у підсумку життя заробити практично однаковісінький капітал із програмістами. У світі є БАГАТО достойних професій! У ІТ можна прийти й після іншої професії, можна прийти на управлінську, адміністративну посаду прямо і без зайвих маніпуляцій: на посаду проектного менеджера, бізнес аналітика, sales manager, product manager, HR, лектора тощо. Закінчити Курси тестування і стати тестувальником, фахівцем із Забезпечення Якості у зрілому віці, як от пропонує спільнота QualityAssuranceGroup, яка надала мені шанс висловитися тут.

     Вам або Вашим діткам, для кого Ви читаєте написане мною ВАРТО спробувати пов’язати свою долю із ІТ, ПОВТОР:

  • якщо тип мислення, фізичне і моральне здоров’я людини сприяє цьому. Дякувати Богові, природа щедро обдарувала;
  • до простішого виду діяльності завжди можна повернутися. Після деякого брейн стормінгу та спортивного тренування мізків;
  • якщо комп’ютерні технології не хотячи того вже зайшли в життя у вигляді хобі або захоплення. Але, зауважу, багато школярів плутають комп’ютер як «хобі» і комп’ютер як «розвага». Любити грати в ігри, вміти ставити програми обходу блокування заборонених сайтів і знати, де раніше всіх завантажити нову серію «Ігор престолів», клепання сайтиків на CMS — не обманюйтесь. У цьому випадку комп’ютер всього лише розвага. Якщо ж до кінця 11 класу учень мінімально щось «створив» на своєму комп’ютері — простенький сайт візитку власноруч програмуючи з 0, професійно малює в графічних редакторах, пробує займатися 3-D моделюванням, синтезує цікаву музику — тоді комп’ютер для людини «хобі». Різниця проста — створювати, то це захоплення, якщо тільки споживання — розвага. Вибір ІТ -професії, якраз і полягає що-небудь створювати за допомогою комп’ютера, а це вимагає багато часу проведеного сидячи за компом, посидючості, нерідко сліпнучи за ним у гуглінні пошуку необхідних знань.

P.S. Дуже складно визначитися, особливо так рано, що ж підходить більше. Але, якщо команда УЧЕНЬ + БАТЬКИ не будуть само обманюватися стосовно освіти, то зможуть разом дійти до наміченої мети, і успіх не змусить довго чекати!!! УДАЧІ !!!

Related posts

Leave a Comment

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.